МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ
ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

2.1. Складання індивідуальної програми розвитку
учня з особливими освітніми потребами

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18.05.2012 р. № 1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах», для учнів з обмеженими можливостями здоров’я, які навчаються в інклюзивних класах, має розроблятися індивідуальна програма розвитку (ІПР). Дану програму готує група фахівців, до складу якої входять: заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителі, асистент учителя, психолог, учитель-дефектолог та інші педагогічні працівники. До процесу розробки ІПР обов’язково залучаються батьки, або особи, які їх замінюють. Метою цієї роботи є визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання дитини з особливими освітніми потребами.

Програма містить загальну інформацію про учня, систему додаткових послуг, види необхідної адаптації та модифікації навчальних матеріалів, індивідуальну навчальну програму, а за потреби, і індивідуальний навчальний план.

Індивідуальна програма розвитку розробляється на один рік за умови, що двічі на рік (за потреби частіше) вона переглядається з метою коригування. Зокрема, у випадках, коли у дитини виникають труднощі в засвоєнні змісту навчального матеріалу, чи навпаки виникає необхідність перейти до наступного рівня складності виконання завдання.

Важливо пам’ятати, що основною метою складання ІПР є не фіксування усього того, що дитина має вивчити у школі, а з’ясування педагогічних поглядів на дитину, які концентруються на найважливіших сторонах її навчання, тому буде доречнішим, якщо ІПР розроблятиметься на засіданні психолого-педагогічного консиліуму. Члени консиліуму вивчають інформацію відповідно до розділів ІПР (див. документ). Результатом роботи і стане заповнення тих форм, які подаються у додатку до листа МОН. ІПР затверджує керівник навчального закладу та обов’язково підписують батьки. Розглянемо детальніше компоненти ІПР.

1. Загальна інформація – надає класовод чи заступник директора.

2. Наявний рівень знань і умінь – вчитель, психолог, соціальний педагог, медсестра (медичну частину). Результати оцінки психолога ми записуємо до пункту «Особливості розвитку»; ця оцінка має 4 складові:

-   характеристика пізнавальних процесів дитини;

-   особливості емоційно-вольової сфери та мотивації до навчання;

-   особливості поведінки;

-   ставлення дитини до себе.

3. Беручи до уваги результат комплексної оцінки і дані ПМПК, визначаємо спеціальні та додаткові послуги, визначаємо відповідні адаптації та модифікації, наприклад:

Індивідуальна програми розвитку

(Іванівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня  …….. району)

Дитина  П’ятаченко Петро                   Дата народження    12.08.2004 р.

Батьки/опікуни П’ятаченко  Іван Федорович               Телефон  095 … .. ..

       П’ятаченко Ганна Іванівна                 Телефон  050 … .. ..

Особливості розвитку

Петро – дуже хворобливий хлопчик. Необхідність часто вживати ліки призвела до ослаблення імунітету та порушення нормального темпу психічного розвитку (не відповідає віковій нормі). Дослідження  шкільного психолога показали, що мотивація до навчання занижена, словниковий запас обмежений, розвиток уваги та мислення – нижче середнього рівня, як і обсяг короткочасної пам’яті; розумова працездатність та її темп знижені; стиль сприйняття переважно візуальний.

У Петра переважає позитивний емоційний стан, він здатний регулювати свою поведінку, хоча на контакт іде не одразу. Він знає кілька літер, уміє рахувати до 10.

Чи отримувала дитина допомогу? Якщо так, то яку?

Ні, описані проблеми були виявлені під час огляду дівчинки 4пеціалістами при проходженні медичного огляду перед прийомом до школи.

Дата вступу до школи серпень 2011 року                                      Клас  1-й

Учитель  Котенко Л.І.                                        Асистент учителя Верба Н.М.

Термін дії програми  1 рік (з вересня 2011 по серпень 2012 року)

Присутні на засіданні з приводу розробки ІПР

І півріччя		ІІ півріччя
Присутні	Дата	Присутні	Дата
Роман М.А., заступник директора з навчально-виховної роботи	08.09.11
Котенко Л.І., класовод	08.09.11
Верба Н.М., асистент учителя	08.09.11
Бондарчук С.А., психолог	08.09.11
Бінко М.В., соціальний педагог	08.09.11
П’ятаченко І.Ф., батько	08.09.11

Пристосування/модифікація класного середовища

Місце, умови	£ Визначене місце                       R У малій групі
Навчальні підходи	R Часта / невідкладна реакція з боку вчителя £ Об’єднання стилів навчання £ Спільне навчання £ Кооперативне навчання в групах / парах R Інше акцент на візуальному стилі навчання, збільшення часу на виконання  завдань
Вказівки	R Різні види вказівок: ________ усні __________ письмові _______ демонстрація / моделювання ___ привертання уваги учня £ Інше ____________________________________________________
Корекція поведінки	£ Часті перерви £ Чітке визначення очікувань £ Робота в тиші R Позитивні підкріплення £ Надання можливостей для вибору й альтернатив £ Надання можливості порухатися R Близький безпосередній контроль £ Розміщення дитини у зручному місці R Інше  формування мотивації до навчання та спілкування
Матеріал та обладнання	£ Книжки для сліпих, надруковані шрифтом Брайля £ Адаптовані версії книжок £ Затискачі, похилі дошки R Інше  інд. картки, індивідуальна наочність, яскравий дидактичний матеріал
Організаційні питання	R Індивідуалізований розклад занять учня £Інше ________________________________________________
Сенсорні потреби	£ Стежити, чи правильно учень користується: _____ окулярами ______ слуховим апаратом ______ аудіо / ЧМ приладдям ______ допоміжним технологічним обладнанням  R Інше попередження перевтоми
Інше	консультування батьків

Спеціальні та додаткові освітні послуги

Фіксується розклад занять з відповідними фахівцями (сурдопедагогом, логопедом, психологом, фізіотерапевтом та ін.), вказуються кількість і тривалість таких занять з дитиною.

Потреби дитини з ООП

У листі Міністерства освіти і науки від 13.08.2014 № 1/9-413 «Про організацію навчально-виховного процесу учнів з розумовою відсталістю та затримкою психічного розвитку» зазначено, що, якщо дитина навчається в інклюзивному чи спеціальному класі у загальноосвітній школі, вона може отримувати корекційну  допомогу за місцем навчання (за наявності спеціалістів), або ж на логопедичному пункті, у навчально-реабілітаційному центрі, ПМПК; реабілітаційні послуги відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда – в реабілітаційних закладах інших відомств.

Вид послуг	Кількість год. на тиждень	Місце проведення	Розклад
Корекційні  заняття з психологом	2 год.	Кабінет психологічного розвантаження	Вівторок, четвер
Корекційні заняття з логопедом	2 год.	Каб.406	Середа, п’ятниця
Додаткові заняття з асистентом учителя

Наступна сторінка ІПР – індивідуальний навчальний план або індивідуальна навчальна програма. Чим вони відрізняються?

Індивідуальний навчальний план розробляється для дітей, які мають інтелектуальні порушення або складні вади розвитку (вади слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримка психічного розвитку); складається на основі робочого навчального плану школи з урахуванням рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації та на основі Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Він визначає перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість годин, що відводяться на вивчення кожного предмета за роками навчання, та тижневу кількість годин, тобто, передбачається, що дитина буде відвідувати не всі уроки. У плані враховуються додаткові години на індивідуальні і групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо.

Для внесення в тематичний план індивідуальних цілей і завдань треба з’ясувати зміст навчального матеріалу, тобто порівняти тематичний план загальноосвітньої та спеціальної школи. Потім у тематичному плані спеціальної школи у колонках: навчальні досягнення учнів і спрямованість корекційно-розвивальної роботи з’ясувати точки «дотику» індивідуальних цілей і вписати їх при потребі у загальну схему тематичного плану.

Індивідуальну навчальну програму складаємо, якщо дитина має сенсорні порушення при збереженому інтелекті і потребує створення відповідних адаптацій навчальних матеріалів та корекційних занять з вчителем-дефектологом, для неї розробляється та частина програми розвитку, яка стосується надання цих послуг та розроблення відповідних адаптацій. За потреби адаптується навчальна програма, але розроблення індивідуального навчального плану є недоцільним.

Індивідуальна навчальна  програма визначає зміст, систему знань, навичок і вмінь, які мають опанувати учні в навчальному процесі з кожного предмета, а також зміст розділів і тем; розробляється на основі типових навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі спеціальних, з відповідною їх адаптацією.

При складанні індивідуальної навчальної програми педагоги насамперед аналізують відповідність вимог навчальної програми та методів, що використовуються на уроці, актуальним і потенційним можливостям дитини з особливими освітніми потребами.

Індивідуальний навчальний план та індивідуальна навчальна програма затверджується керівником навчального закладу.

Наступний крок – ви­значення довгострокової мети, тобто того, що має досягти дитина за визначений термін навчання. Її тривалість може бути різною, найчастіше, обмежується одним роком або 6 місяцями. Визначення довгострокової мети навчання має бути тісно пов’язане з результатами прове­деної комплексної оцінки і спиратися на сильні сторони учня. Вона визначає напрямки розвитку дитини у визначений термін і має обов’язково доповнюватися завданнями, які її конкретизують. Завдання мають бути конкретними, точними, піддаватися вимірюванню. Важливо, щоб їх можна було виконати протягом навчального року, тому учас­никам робочої групи треба запитати себе: «Як дитина зможе продемонструвати реалізацію визначених завдань?»

Довгострокова мета: формування й розвиток пізнавальних процесів для засвоєння навчального матеріалу, підвищення рівня соціальної адаптації

Короткострокові завдання	Методи оцінювання	Дата і прогрес
1.    Петро відповідатиме на запитання, опи­суватиме малюнки, події повними речен­нями, вивчатиме значення нових слів. 2.    Петро братиме участь у груповій роботі на уроках, спільних іграх під час перерв, у шкільних та класних виховних заходах, за потреби звертатиметься по допомогу до вчителя, асистента вчителя. 3.    Петро розширить активний словник іменниками, прикметниками	Зразки робіт Спостере-ження	До 25.12.2011р. Спостерігається прогрес ….. На жаль, немає прогресу в …

Остання сторінка ІПР – Поточний рівень знань і вмінь. На цій сторінці зазначаються відомості про рівень розвитку дитини, зафіксовані під час спостережень і досліджень:

-        вміння дитини;

-        сильні якості дитини;

-        стиль навчання (особливо, якщо один зі стилів домінує),

-        необхідна допомога тощо.

Можна ці дані подати у вигляді таблиці.

Якщо в інклюзивному класі навчаються діти з особливими освітніми потребами однієї нозології, то за потреби для кожного з них розробляється та частина індивідуальної програми розвитку, яка містить роботу з урахуванням індивідуальних відмінностей та потреб, але навчальна програма може бути спільною.

2.2. Роль учителя-дефектолога (корекційного педагога) та асистента вчителя в загальноосвітньому навчальному закладі

Наказом Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 №1205 «Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів» передбачено, що в загальноосвітніх навчальних закладах з інклюзивним навчанням може вводитись додаткова посада вихователя (асистента вчителя) для роботи з учнями з особливими освітніми потребами  з розрахунку 0,5 ставки на клас, у якому навчаються такі діти. Отже, навіть за наявності у класі трьох дітей з ООП (максимальна допустима кількість відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872 «Про порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах»), вихователь буде лише один.

Оскільки основні питання, пов’язані з оплатою праці асистента вчителя, зокрема: визначення посадового окладу, проведення атестації, установлення педагогічного навантаження поки що не врегульовані, Міністерство освіти і науки у листі від 28.09.2012 №1/9-694 рекомендує замість посади асистента вчителя вводити посаду вихователя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним навчанням.

Посадові обов’язки вихователя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним навчанням розробляються та затверджуються директором  цього закладу на підставі орієнтовних функціональних обов’язків вихователя (асистента вчителя), рекомендованих Міністерством освіти і науки, молоді та спорту листом від 25.09.2012 № 1/9-675. Відповідно до цього документа наводимо порівняльну таблицю обов’язків вчителя та асистента вчителя.

Обов’язки вчителя	Спільна робота вчителя та асистента вчителя	Обов’язки асистента вчителя
Оцінити навчальні потреби учня з ООП, його сильні та слабкі сторони.	Обговорити можливості учнів з ООП, його сильні та слабкі сторони. Брати участь у складанні ІПР.	Вести спостереження за особливостями психофізичного розвитку учнів з ООП. Оформлювати встановлену педагогічну документацію.
Спланувати роботу на уроці, відобразити у конспекті уроку адаптовані та модифіковані завдання для учнів з ООП.	Обговорити необхідні адаптації та модифікації навчального матеріалу з огляду на потреби учнів та відповідно до ІПР.	Адаптувати/модифікувати навчальний матеріал для учнів з ООП; за потреби виготовляти потрібні наочні, роздаткові та інші матеріали.
Виконувати план уроку. Спостерігати за процесом навчання, за потреби допомагати учням з ООП.	Залучати учнів з ООП до виконання окремих видів діяльності спільно з класом. Аналізувати ефективність застосованих методів навчання	Проводити додаткове пояснення учням з ООП, корегувати їх навчальну діяльність. Формувати та сприяти закріпленню конкретних умінь, навичок.
Слідкувати за динамікою розвитку учнів з ООП та оцінювати її. Слідкувати за виконанням ІНП.	Обговорити спостереження. Обмінятись інформацією. Обговорити пропозиції щодо доповнення ІНП, ІПР (чи внесення змін)	Надавати вчителю інформацію щодо навчальної діяльності учнів з ООП. Спостерігати за поведінкою учнів та надавати інформацію вчителю. Вести щоденник спостережень.* Оформлювати портфоліо учнів з ООП.
Звітувати перед батьками та психолого-педагогічним консиліумом щодо навчальних досягнень учнів з ООП.	Обговорити інформацію про учнів з ООП. Дотримуватися конфіденційності	Звітувати перед психолого-педагогічним консиліумом щодо динаміки розвитку учнів з ООП. Консультувати батьків

*Щоденник спостережень – зручна форма для відслідковування динаміки розвитку учня з ООП. Підкреслимо, що в даному випадку важливо відслідковувати насамперед позитивну динаміку розвитку, враховуючи і моменти перевтоми дитини, і емоційні реакції на певні ситуації. Крім особливостей поведінки дитини асистент за потреби фіксує і свої дії, і дії вчителя. Наприклад, під час уроку вчитель різко підвищив голос. Якщо учень на це відреагував у певний спосіб, то таку ситуацію навряд чи варто фіксувати: інформацію про динаміку розвитку вона не дасть. Якщо ж реакція учня була вкрай специфічною, то це треба відзначити як особливість психоемоційного розвитку дитини, а також з метою запобігання подібним ситуаціям в майбутньому. Якщо ж навпаки, дитина проявила себе з позитивного боку, то цей момент також слід зафіксувати, особливо, якщо він демонструє позитивну динаміку в розвитку учня  (наприклад, ілюструє зменшення агресивних реакцій).

У щоденнику асистент також фіксує динаміку реалізації короткострокової мети та завдань, зазначених в ІПР. Наприклад, якщо за мету ставиться формування у дитини здатності зосереджуватися при поясненні нового матеріалу, то можна написати так: «понеділок – увага утримується 10 хв., вівторок – 15 хв., середа – 5 хв.» і т.д. Після певного періоду часу робиться висновок про динаміку, наприклад: «утримування уваги за останнє півріччя збільшилося з 5 хв. до 15хв.»

Асистент учителя повинен здійснювати супровід дитини з ООП, але це не означає, що він має невідступно супроводжувати учня протягом усього періоду навчання в школі. Завдання інклюзивної освіти – максимально підготувати  дитину до самостійного (наскільки це можливо з огляду на її психофізичний стан) життя у суспільстві. Мета супроводу в тому, що супроводжуючий з’являється саме тоді, коли це потрібно дитині з ООП, передає йому певний ресурс дій у даній ситуації і відходить, даючи можливість учневі виробити у себе самостійність, ініціативність.

Приклад: Учитель просить усіх дістати підручник математики. Асистент вчителя чекає, щоб подивитися, чи дістане Петрик свій підручник (зазвичай він цього не робить). Після того, як інші діти вже дістали свої підручники, а Петрик – ні, асистент вчителя вказує йому на портфель.

Помилка. Асистент вчителя чекає, перш ніж дати підказку в ситуаціях, в яких дитина вже продемонструвала труднощі раніше.

Рекомендації. За винятком випадків, коли асистент вчителя впевнений на 80-100%, що дитина правильно відреагує, він повинен негайно підказати йому після інструкції вчителя. Очікування підказки вчить дитину, що: «Якщо я не буду нічого робити, то мені допоможуть». Негайні підказки дозволяють іншим факторам навколишнього середовища (наприклад, тому, що інші діти дістають підручники) взяти на себе вирішальну роль, коли асистент вчителя почне зменшувати підказки.

Приклад. Учитель просить учнів дістати підручник з математики. Асистент вчителя відразу легенько торкається плеча дитини, вказує на те, що роблять інші діти, а потім направляє її руку до портфеля. У міру формування самостійності у дитини підказки асистента поступово зменшуються (асистент вчителя лише торкається плеча дитини і вказує на те, що роблять інші діти). Потім асистент вчителя просто торкається плеча дитини. Нарешті, асистент вчителя час від часу затримує підказку, щоб перевірити, чи буде дитина діяти самостійно, але повертається до негайних підказок, аби не дозволити дитині бути неуспішною більш ніж у 20% випадках.

Інший приклад: на дитячому майданчику Петрик біжить до гойдалок. Асистент вчителя підказує йому піти і пограти кілька хвилин у квача з іншими дітьми. Після цього Петрик повертається до гойдалок.

Помилка. Асистент учителя підказує дитині, як спілкуватися з ровесниками, але ніколи не підказує іншим дітям практичні і специфічні способи спілкування з дитиною.

Рекомендації. Спробувати заручитися допомогою учнів, які демонструють інтерес до дитини. У деяких випадках ретельно спланована розмова з учнями допомагає їм усвідомити, як вони можуть допомогти дитині стати частиною їхнього класу. В інших обставинах конкретних пропозицій з боку асистента вчителя може виявитися досить, щоб збільшити успішне спілкування з ровесниками в школі. Коли ровесники розуміють, як вони можуть успішно спілкуватися з дитиною, то дуже часто вони починають прикладати чималі зусилля, щоб продовжувати це спілкування. І коли дитина виявляє, що вона може успішно спілкуватися з ровесниками під час ігор, які їй теж подобаються, то дуже часто вона починає сама ініціювати спілкування і частіше відповідати іншим дітям.

Приклад. На дитячому майданчику Петрик негайно біжить до гойдалок. Асистент вчителя підходить до двох дітей, які виявляли інтерес до Петрика, і говорить: «Я думаю, що Петрику теж сподобається грати у квача, але мені здається, він не знає, що робити, щоб грати з вами. Можете запитати його, чи хоче він з вами пограти, і допомогти йому тікати від того, хто водить?» Асистент учителя може запропонувати і конкретніші рекомендації для гри: «Візьміть його за руку, якщо він не біжить за вами».

Відомо, кожна дитина – індивідуальна. Комусь, можливо, знадобиться постійний супровід асистента аж до закінчення школи, але описане вище правило все ж залишається актуальним.

Послідовність етапів руху від супроводу до самостійності полягає в наступному:

1.      Учень і асистент сидять за однією партою. Асистент допомагає дитині в усьому.

2.      Учень сидить один, асистент – трохи далі від нього, але тримає учня у полі зору, допомагає за потреби.

3.      Асистент приходить не на всі уроки, а лише на ті, на яких без нього не обійтися.

4.      Асистент приходить лише у певні дні.

5.      Учень навчається самостійно.

Ще раз наголошуємо, що все залежить від психофізичних особливостей дитини.

Повноцінна соціалізація дитини з ООП у загальноосвітньому навчальному закладі неможлива без корекційного педагога. Роль учителя-дефектолога полягає в наступному:

1)  надати об’єктивну психолого-педагогічну характеристику дитини з особливими потребами, ознайомити з її особовою справою, медичними та психолого-педагогічними картами;

2)  брати участь у складанні індивідуальної програми розвитку учня з ООП;

3)  внести зміни до програми загальноосвітніх предметів та провести їх коригування, а саме:

-        ввести пропедевтичні розділи з метою підготовки дітей для сприйняття матеріалу;

-        передбачити корекційну складову в навчальному плані (специфічні навчальні предмети – заняття з орієнтування в просторі та розвитку мобільності (для дітей із вадами зору); заняття з розвитку залишкового слуху та усного мовлення (для дітей із вадами слуху); заняття з соціально-побутової орієнтації (для дітей із розумовою відсталістю), заняття з розвитку мови та мовлення (для дітей з тяжкими порушеннями мовлення) тощо;

4)  бути (тимчасово) присутнім на уроках з метою кращого задоволення специфічних потреб дітей;

5)  надати методичні рекомендації з виготовлення та використання наочності й дидактичного матеріалу з метою активізації збережених аналізаторів;

6)  навчити використовувати спеціальні технічні засоби навчання для корекції і компенсації недоліків розвитку дітей, у тому числі комп’ютерні технології для ефективного розвитку мовлення, навичок читання, письма, математики, тощо;

7)  проводити моніторинг розвитку дитини;

8)  співпрацювати з батьками, вчителями, фахівцями під час оцінювання навчальних досягнень дитини;

9)  приймати активну участь у прогнозуванні подальшого шляху навчання учня;

10)  організувати короткочасні курси (спецсемінар) в закладі освіти з метою ознайомлення всіх педагогів з методами спеціальної освіти, компенсації і корекції.

Отже, співпраця асистента вчителя та корекційного педагога сприяє всебічному урахуванню клініко-психолого-педагогічних особливостей дітей з ООП.    

2.3. Параметри вивчення якості уроку в класах з інклюзивним навчанням

           

            Для якісного проведення уроку у загальноосвітньому навчальному закладі вчитель повинен враховувати корекційний компонент інклюзивного навчання, що реалізується насамперед на уроці. Нижче наводимо алгоритм вивчення якості уроку в класах з інклюзивним навчанням.

1. Місце даного уроку в системі інших уроків.

Обґрунтованість теми й завдань уроку (для дітей з ООП – корекційно-розвиваючі завдання).

2. Санітарно-гігієнічні умови проведення уроку: дотримання гігієнічних вимог (повітряного, теплового, світлового, шумового режимів), відповідність меблів особливим потребам учнів; психологічна готовність учнів до уроку, емоційний фон уроку.

3. Структура уроку.

Основні етапи уроку, вимоги:

–     перевірка домашнього завдання: (використання різноманітних методів перевірки знань зі зміною домінантного аналізатора);

–     виклад нового матеріалу (правильний вибір методів повідомлення знань, використання адаптованих та модифікованих завдань, зв’язок навчального матеріалу з попереднім і наступним, міжпредметний зв’язок, дотримання принципу «від простого – до складного», правильне використання наочності – поєднання слова, наочності і практичної діяльності на уроці);

–     закріплення нового матеріалу (не використовувати питань, які не звучали при поясненні матеріалу);

–     домашнє завдання (роз’яснення щодо виконання, обсяг, диференціація, доцільність, доступність);

–     корекційна спрямованість уроку.

Відповідність структури уроку його темі й завданням.

Доцільність тривалості кожного етапу уроку.

3. Реалізація основних дидактичних принципів на уроці, а саме:

–    принципів виховуючої спрямованості навчання;

-          науковості процесу навчання;

-          систематичності та послідовності навчання;

-          доступності знань;

-          активності та свідомості у навчанні;

-          наочності;

-          міцності засвоєння знань, формування вмінь і навичок;

-          корекційної спрямованості навчання;

-          індивідуального та диференційованого підходу до учнів.

5. Методи і прийоми навчання.

-          Різноманітність методів і прийомів, відповідність їх віковій категорії учнів, розвитку змісту навчального матеріалу.

-          Корекційна спрямованість методів і прийомів.

-          Прийоми для створення позитивного ставлення до матеріалу уроку, подолання індиферентності.

6. Стимулююча функція педагогічної оцінки.

-          Оцінювання у межах програми, зазначеної в ІПР;

-          порівнювання результатів дитини з її досягненнями у минулому;

-          обов’язково вербальна складова оцінювання;

-          урахування рівня досягнень учня, а не його невдач.

7. Вигляд учителя.

-          Мовлення  учителі: ясність, точність, виразність, емоційність.

-          Знання матеріалу уроку: володіння методами і прийомами роботи на уроці, володіння культурою письма на дошці, демонстрація посібників, проведення лабораторних робіт.

-          Характер поведінки вчителя на уроці. Її вплив на поведінку та емоційний стан учнів.

8. Загальна оцінка уроку:

-          Рівень досягнення загальноосвітнього і корекційно-розвивального завдання уроку.

-          Дисципліна учнів на уроці.

-          Знання, отримані на уроці учнями. Види сформованості умінь і навичок.

-          Способи здійснення зв’язку нового матеріалу із вивченим раніше.

-          Поєднання індивідуальної та фронтальної роботи на уроці.

  

2.4. Написання психолого-педагогічної характеристики на учня
з особливими освітніми потребами

1. Загальні відомості про учня.

Прізвище, ім’я, по-батькові. Дата народження. Рік вступу до школи. В яких класах, за яким типом програми і скільки вчився.

2. Фізичний стан.

Фізичний розвиток дитини, чи відповідає він віковій нормі. Відхилення у фізичному розвитку. Стан моторики. Координація рухів. Стан аналізаторів. Наявність хронічних захворювань. Утомлюваність.

3. Особливості пізнавальної діяльності.

Увага. Швидкість, обсяг уваги, її стійкість, особливості переключення уваги. Неуважність та її причини.

Сприймання. Швидкість, обсяг, точність, осмисленість сприймання. Сприймання форми, величини, кольору, часу, простору.

Пам’ять. Швидкість, повнота, міцність запам’ятовування цифрового, наочного, словесного матеріалу. Збереження (міцність), впізнавання відомого у повному обсязі. Особливості довільного, мимовільного запам’ятовування. Осмисленість, точність, повнота відтворення. Використання прийомів запам’ятовування, рівень розвитку логічної пам’яті. Індивідуальні особливості пам’яті.

Особливості мовлення.

Імпресивне мовлення: розуміння дитиною зверненого до неї мовлення.

Експресивне мовлення: словник, граматична будова, темп, виразність, завершеність.

Діалогічна ініціативність: уміння підтримувати тем розмови, ставити питання, оформлювати відповіді.

Писемне мовлення: вміння висловити думку, правильно використовувати слова, будувати речення.

Труднощі під час виконання письмових завдань: списування, письмо під диктовку, самостійні роботи.

Співвідношення розвитку усного і писемного мовлення. Дефекти мовлення.

Мислення. Темп мисленнєвої діяльності, активність чи пасивність, послідовність суджень, доказовість, критичність. Уміння встановлювати  причинно-наслідкові зв’язки. Труднощі у виконанні мисленнєвих операцій (аналізу, синтезу, порівняння, абстракції, узагальнення, класифікації). Уміння робити висновки, узагальнення. Особливості засвоєння понять учнями (диференційованість, уподібнюваність, вміння виділяти суттєві ознаки та пояснювати їх). Переважно розвинений вид мисленнєвої діяльності: наочно-дійовий, наочно-образний, словесно-логічний).

Особливості аналізу та синтезу, узагальнення та абстрагування. Рівень розвитку наочно-образного мислення та логічного мислення. Вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Розуміння головного в літературному тексті. Здатність робити висновки самостійно.

4. Емоційно-вольова сфера. 

Глибина та стійкість почуттів. Переважаючий настрій. Ступінь емоційного збудження. Наявність афекту. Особливості волі. Наявність товариських та родинних почуттів.

5. Загальнонавчальні вміння та навички.

Уміння слухати, виконувати словесні завдання, працювати з наочними посібниками, підручниками, зошитом. Уміння планувати свою діяльність, працювати за планом. Навички самоконтролю. Особливості та труднощі засвоєння нового матеріалу, використання засвоєних знань. Самостійність у застосуванні знань. Уміння підібрати власні приклади, пояснювати свої дії. Наявність та особливості переносу знань та навичок у нову (відносно нову) ситуацію.

6. Особливості засвоєння окремих навчальних предметів.

Ставлення до навчальної діяльності, її мотиви. Старанність. Ставлення до оцінки, похвали, покарання. Ставлення до уроків праці та трудової діяльності. Рівень засвоєння програмового матеріалу (математика, мова, читання).

7. Особистість учня.

Спрямованість особистості. Характер інтересів. Самооцінка. Дотриманість правил поведінки в школі, у сім’ї. Особливості навчальної діяльності.

Самостійність поведінки. Взаємовідносини з підлітками та з дорослими.

Дисциплінованість. Поведінка на уроці, перерві. Найбільш властивий стан: збудливий, гальмівний.

Риси характеру. Працьовитість, щирість, грубість, упертість, агресивність, егоїзм, замкнутість, стриманість тощо.

8. Особливі здібності учня. Малює, співає, грає на музичних інструментах тощо.